Із резолюції Третьої Конференції ОУН Бандери 21 лютого 1943.

ОУН стверджує: До А: 1. Сучасна війна на Сході, що її розпутано в ім'я імперія-лістичних інтересів німецького націонал-соціялізму й московського большевизму, ведеться за протинародні реакційні цілі, обернення країни й народів у предмет колоніяльної експлуатації і грабунку, що несе за собою духово-моральний, соціяльно-економічний і національно-політичний визиск і гніт, тобто за повне поневолення народів і людини. Це, насамперед, війна з приводу України, яку оба імперіялізми трактують у своїх загарбницьких планах як центральну проблему їх імперіялістичної колітики на Сході Європи та випадову базу для дальших підбоїв. (...)

2. Німеччина своєю імперіялістичною політикою стосовно всіх європейських народів та терором і грабунком на окупованих теренах стала мобілізувати проти себе всі народи сучасної Європи, а в тому числі теж т. зв. союзників. У цей спосіб створила вона ідейно-політичні та матеріяльні основи для свого розвалу й уже хитається під ударами мільйонових армій ворогів та під впливом наростаючих у Європі революційних сил поневолених народів, її намагання приєднати або приневолити поневолені народи до ширшої боротьби з большевизмом, кривавитися в сучасній війні за її імперіалістичні інтереси, являються підступним маневром окупанта й спізненою пробою оминути наслідки доконаних помилок та одним із засобів скріпити свій воєнний потенціял силами поневолених народів. (...)

6. Україна знайшлася у сучасний момент між молотом а ковадлом двох ворожих імперіялізмів - Москви й Берліна, що в рівній мірі трактують її як колоніальний об'єкт. У своїй самостійницько-визвольній боротьбі український народ зустрічає на відтинку своїх міжнародних акцій ряд перешкод, що є випливом необзнайомлення інших народів з українською справою, протиакцій історичних ворогів України, та є наслідком факту, що сучасна війна ведеться за інтереси великих імперіялістичних держав, які запрягають до своїх цілей інші народи та нехтують їхніми правами на національно-державне самоозначення.

Тому для українського народу являється невідкличною вимогою вести боротьбу проти обох імперіялізмів на плятформі власних сил, а в основу своєї співпраці з другими народами класти їхнє визнання нашого права на власну державу й на цій площині шукати спільних інтересів, західних і східних народів у спільній боротьбі проти німецько-московського й інших імперіялізмів. (...)

14. В сьогоднішньому укладі міжнародних сил і в сучасній стадії визвольної боротьби українського народу всяка співпраця з німецьким окупантом і давана йому поміч у його конкуренцій-ній боротьбі з московським імперіялізмом - являється на ділі піддержкою московського імперіялізму в Україні й назовні, та створює для нього можливості компромітувати в Україні й на міжнародному відтинку українську національно-визвольну боротьбу, як знаряддя німецького імперіялізму в його завойовницьких плянах. (...)

18. Приймаючи в основу ідею власної державности, як цілість своєї боротьби, український народ віддасть свою силу тільки для революційної боротьби за УССД та буде протиставитися всім ворожим спробам його використовувати та запрягати до воза чужих ворожих інтересів, а в своїй боротьбі проти ворожих імперіялістів стане рам'я об рам'я тільки з тими народами, що визнають його право на власне самостійне державне життя.

Засуджуємо всі спроби індивідуальної чи збірної співпраці з окупантами, як шкідництво й зраду українському народові. Заплямовуємо, як зрадників українського народу, всіх агентів і наємників, секретних співпрацівників гештапо, НКВД і інших, що за юдин гріш продають свою батьківщину.

<< | >>
Источник: Українська Повстанська Армія. Лекція. 2016

Еще по теме Із резолюції Третьої Конференції ОУН Бандери 21 лютого 1943.:

  1. Спільні конференції президій клюбових.
  2. 97. Міжнародні конференції.
  3. §2. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
  4. Що і як вирішують в об'єднаній Європі Міжурядові конференції: постійні інституційні переговори
  5. Конференції в справі водних доріг (каналів), ї дальші крутійства.
  6. Памятне засіданнв „Головної Руської Ради" у Львові в дні 16. лютого 1849. p.
  7. § 6. Военно-политические события второй мировой войны в 1943 г.
  8. Ф. РУЗВЕЛЬТ О ПОБЕДЕ СССР ЛЕТОМ 1943 ГОДА **
  9. ТЮТРЮМОВ Игорь Матвеевич 1855-1943
  10. М.В. Ломоносов. РУССКИЕ ПИСАТЕЛИ О ПРУССАЧЕСТВЕ, 1943
  11. § 3. Италия в годы фашизма (1922—1943) :
  12. Чарльз Эндрюс (Charles М. Andrews) (1863-1943)
- Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История Византии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Казахстана - История кинематографа - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Музееведение - Новейшая история России - Первая мировая война - Ранний железный век - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век -